Щодо зняття фати традиції вже різняться. Так як в давнину фата була показником підлеглості, то при її знятті наречена могла показати, як вона себе хоче поставити у новій сім'ї – якщо наречена дозволяє зняти фату чоловікові чи свекрусі – то вона згодна підкоритися новій родині.
Свекруха знімає фату, виймаючи шпильки, вона цим підтверджує цнотливість нареченої. Остання шпилька передається нареченому на знак того, що свекруха приймає в будинок нову господиню. Мати нареченої одягає на неї хустку, проводжаючи її в заміжнє наповнене щастям життя. Існує кілька шляхів розвитку цього ритуалу.
Вважалося, що після весілля наречена повинна зберігати фату все життя, як оберіг шлюбу. Вважається, що не можна користуватися чужою фатою, брати напрокат, оскільки вона несе у собі велику енергетику. Також не за яких умов не можна продавати, дарувати та викидати фату.