Спочатку проходила розпис, потім невелике гуляння по-домашньому. Традиційного викупу нареченої був, оскільки більшовики бачили у тому відлуння язичництва. У 30-40-х роках збільшилася кількість «червоних весіль», Дні одруження ставили у радянські свята.22 квіт. 2023 р.

Весілля як такі ніхто не святкував, зазвичай усі церемонії закінчувалися короткою реєстрацією.. Наречена другої половини 1940-х років часом не мала навіть сукні. Але це нікого не зупиняло, заміж виходили в будь-яких вбраннях, аби зв'язати себе узами шлюбу з коханою людиною.

Свататися ходили з пирогом, дівич-вечори влаштовували з особливими піснями, а перед весіллям ходили на ворожіння. В день весілля наречену чекав особливий обряд – повиття. Дівчину зачісували та міняли дівочий головний убір на заміжній. На стіл подавали весільний коровай та традиційні страви.

Наречений входив у двір до майбутнього тестя лише після закінчення викупу нареченої. Заручини до початку 19 століття проходило тільки в будинку нареченої, саме в ньому пару готували до обряду вінчання. Потім виводили до гостей, обсипали зерном та благословляли на шлюб. Тільки після цього вони їхали на вінчання[3].