За Гегелем, кохання – це злиття душ, свого роду здобуття єдності один в одному. Філософія Л. Фейєрбаха – це «філософія кохання», в кохання людина знаходить душевний спокій, вчиться довіри та поваги. Формула кохання Феєрбаха: «Якщо мені добре від того, що добре тобі, то я тебе кохаю».

🧠 Любов – переважання природи над розумом. У роботі «Метафізика вдач» Кант стверджує, що любов — це схильність, вона має статевий характер, це переважання природи над розумом, люди соромляться її і лише у шлюбі цей сором може бути пригнічений, тому що шлюб узаконений.

У Платона кохання – це процес рухомого, що піднімається з ступеня на ступінь знання. Тому діалектика кохання у Платона є діалектикою знання, платонічний ерос – це ерос пізнання.

Перші форми філософського осмислення кохання пов'язані з діяльністю античних мислителів, серед яких необхідно виділити Парменіда, Емпедокла, Платона, Арістотеля, Епікура, Цицерона. Особливого значення для розуміння любові мають праці Платона «Бенкет» і «Федр».