Вона майже не виходила з дому (на відміну від нареченого) і голосила. Вважалося, чим наречена більше плаче, тим легше їй житиме в сім'ї чоловіка. Останній день перед весіллям іменувався дівич-вечором, де наречена поривала зі своїм дівочим життям, свободою і своїм родом.17 січ. 2023 р.

Вважалося, що вони оберігають її та піклуються про неї від народження. Виходячи заміж, згідно з язичницькими віруваннями, наречена позбавляється заступництва духів-охоронців рідної родини і переходить у відання добрих захисників іншого домашнього вогнища. Наречена плакала, щоб не скривдити предків.

продовжувала жити давня ідея: наречена ніби вмирала для колишнього життя, щоб відродитися для життя нового. Символічне вмирання супроводжувалося плачем і голосінням самої дівчини, її матері, подруг. Особливо тривалі та напружені церемонії оплакування дівочої волі відрізняли весільний обряд Руської Півночі.

Не можна одягати на весілля босоніжки – сімейне життя боса буде. Наречений не повинен бачити весільну сукню до весілля. Якщо раптом наречена втратила рукавичку чи розбила перед весіллям дзеркало – погана ознака. Подарувати фотографію перед одруженням – прикмета до розлучення.