Дослідники вважають, що український вінок це спрощений знак Інанни, ніби побажання мирного, ясного неба над головою того, хто його носить, оберіг від злих сил та нещасть.. За часів Античності вінок вважали за символ щастя і таланту.

Вінок служив одним із елементів символічного «весілля», яке влаштовували для померлого. Вінок покладали на голову небіжчику або на кришку труни (або їх несли перед труною, залишали на могилі, прив'язували до хреста тощо). Як corona funebris символізує смерть, скорбота і покладається на могилу або пам'ятник.

По обидва боки від коричневої стрічки в'яжуться жовті стрічки – Символ сонця. Далі за жовтими стрічками йдуть світло-зелені – символ дівочої молодості та краси. Потім черга синіх та блакитних стрічок – символи води та чистого неба, які дають силу та міцне здоров'я власнику вінка.

Вінок – один з основних атрибутів весільного обряду поряд з весільними деревцем, короваєм. Він являється символом шлюбу, як і інші весільні атрибути, що мають форму кільця або кола (кільце, калач, коровай). Весільний вінок відомий ще у давніх греків та римлян.