Наречений входив у двір до майбутнього тестя лише після закінчення викупу нареченої. Заручини до початку 19 століття проходило тільки в будинку нареченої, саме в ньому пару готували до обряду вінчання. Потім виводили до гостей, обсипали зерном та благословляли на шлюб. Тільки після цього вони їхали на вінчання[3].

Основні обряди весілля (сватання, змова, заручини, приїзд нареченого за нареченою, вінчання, бенкет, обряд шлюбної ночі, наступне гуляння) зберігалися до XVII століття.

Свататися ходили з пирогом, дівич-вечори влаштовували з особливими піснями, а перед весіллям ходили на ворожіння. У день весілля наречену чекав особливий обряд – Повивання. Дівчину зачісували та міняли дівочий головний убір на заміжній. На стіл подавали весільний коровай і традиційні страви.