Привітання відбувається під музику та оплески запрошених на свято. Далі батьки вимовляють слова благословення та напутності для подальшого життя. Наречений і наречена відламують по шматку від весільного хліба, солять його (сіль зазвичай насипають у центр короваю або сільничку кладуть на тацю), і частують один одного.

Мабуть, найвідоміша традиція вчить зустрічати дорогих гостей хлібом-сіллю. Сенс тут такий: подаючи коровай, господарі бажають здоров'я та процвітання, а сіль символізує захист від нечисті. За традицією гість відламував шматочок хліба, мачав його в сіль і з'їдав — обов'язково з усмішкою.

«Хлібом, сіллю вас зустрічаємо і батьківським коханням, щоб на довгі роки були разом ви завжди!» Якщо коровай тримають обидві мами, можна вимовити таку віршовану промову: Мати нареченої: – Непростим хлібом хочемо пригостити і напутніми словами благословити вас.

В більшості випадків іконою Божої Матері. Тут немає строгих шаблонів, важливі слова, які будуть йти від серця. Після народження молодої сім'ї (вінчання або реєстрації на розсуд молодих) батьки нареченого зустрічають їх «хлібом-сіллю» і благословляють обома іконами.