Вислухавши сповідь, священик як свідок і ходатай перед Богом, ставить, якщо вважає за потрібне, запитання, і говорить настанови (також може призначити якусь єпитим'ю), потім молиться про прощення гріхів кающегося і, коли бачить щире каяття і прагнення до виправлення, читає дозвільну молитву .

Батюшка каже, щоб на сповіді ми не розповідали свої історії, а щоб каялися у своїх гріхах перед Богом.

Приходити на сповідь треба вчасно, не запізнюватися, до священика підійти заздалегідь, якщо вперше сказати йому про це. Тому що в цьому випадку священик має виявити більшу увагу. Декому рекомендується записувати свої гріхи, щоб не забути, потім цей папір передається священикові.

Говорити на сповіді треба про свої гріхи, не намагаючись їх применшити чи показати пробачливими. Здавалося б, це очевидно, але як часто священики, приймаючи сповідь, чують замість сповідання гріхів життєві історії про всіх родичів, сусідів та знайомих.