Біля будинку нареченого під ноги кладуть полотно. Поїздці і молоді родичі нареченого моляться з хлібом і маслом. Свекруха піднімає полотно, на якому стоїть наречена, і виколупує з-під нього землю або креслить на землі хрест, щоб ведун не зіпсував наречену.

Образ берези у весільній традиції удмуртів розглядається в контексті міфологічних уявлень, де дерево виступає як медіатор природних сфер та/або символ жіночого початку.

Процес одруження за традиціями удмуртського весілля триває дуже довго, до кількох місяців поспіль. Тривалість дії пояснюється дотриманням суворої етапності всіх подій: нил курана – сватання дівчини, ярашона – урочистості в будинку нареченого, сюана – застілля у нареченої та переходу молодої дружини в новий будинок.