Традиційно осетини носили папаху – високу шапку з овчини, а влітку – легкі крислаті капелюхи з повсті. Особливою популярністю користувався башлик, прообразом якого був скіфський головний убір. Бурка та башлик були обов'язковими предметами одягу, які мати нареченої мала піднести нареченому.

Жіночий костюм складався з сорочки, корсета, світлої сукні-черкески з довгим рукавом-лопаттю, шапочки у вигляді усіченого конуса та фати-вуалі. На грудях красувалися численні пари застібок із зображенням птахів.

Основними частинами жіночого народного костюма були сорочка, фартух або фіранка, сарафан, понева, нагрудник та шушпан. Сорочки та сарафани прикрашалися вишивкою. Жіночі головні убори: кокошники, кікі, сороки, подвійники були небаченої форми.

Цей спосіб життя наших Предків майже повністю викорінив Петро I, віддавши перевагу західноєвропейському. Він на законодавчому рівні (укази від 1699 та 1700 років) заборонив носіння традиційного костюма. Під виняток потрапили окремі верстви населення: селяни, ченці, священнослужителі, дяки.